Повага і любов - ось два крила чарівних, що ввись підносять душу й дух людини

Науково-методична діяльність






Знаходьте час для роздумів –
  це джерело сили!
    Знаходьте час для читання –
  це джерело знань!
    Знаходьте час для мрії –
  це шлях до зірок!
    Знаходьте час для творчості –
  це муза душі!
    Знаходьте час для
відкриттів – це умова успіху!

  • Презентація "Педагогічне проектування як інноваційна педагогічна діяльність"   Переглянути ***  

  • Тренінг "Формування основ педагогічного поектування"  Переглянути ***

  • Засідання методичного об'єднання вчителів початкової школи "Організація проектної діяльності вчителями"  Переглянути ***

  • Опис ключових змін в оновлених програмах початкової школи ( 4 клас)   Переглянути ***

Що таке критичне мислення

критичне мислення
Для сучасного інформаційного суспільства, що швидко розвивається і базується на сучасних технологіях, характерні новітні політичні технології, новітні засоби інформації, здатні формувати громадську думку, активно впливати на суспільну та індивідуальну свідомість, а іноді й змінювати усе життя суспільства. Усе це потребує від людей здатності не лише орієнтуватися в інформаційних потоках, а й відбирати та оцінювати усе, що надходить ззовні, потребує критичного мислення.
      Сьогодні є очевидним, що критичне мислення означає не негативність суджень або критику, а розумний розгляд різноманітних підходів з тим, щоб виносити обґрунтовані судження і рішення. Тому, на думку відомого американського психолога Д.Хапперн, освіта, розрахована на перспективу, має забезпечити формування в учнів двох основних груп умінь : швидко орієнтуватися у зростаючому потоці інформації і знаходити все потрібне і умінь осмислити і застосовувати отриману інформацію.
  Поняття «критичне мислення» використовується в методичній літературі вже близько 50 років. З 1956 року, коли Бенджамін Блум розробив таксономію пізнавальних здібностей, «критичне мислення» означає мислення вищого рівня. Але це поняття настільки багатостороннє, що спеціалісти різних галузей освіти сприймають його теж по-різному.
  Для української дидактики і методики навчання ідея розвитку критичного мислення є достатньо новою. В Україні інтерес до розвитку критичного мислення як освітньої інновації з'явився наприкінці ХХ століття.

Яке мислення вважаємо критичним?

Як розвинути критичне мислення? Психологія критичного мислення
 Яким чином можна визначити критичне мислення? Пропоноване визначення складається з п'яти пунктів.
    По-перше, критичне мислення є мислення самостійне. Коли урок будується на принципах критичного мислення, кожен учень формулює свої ідеї, оцінки і переконання незалежно від інших. Ніхто не може думати критично за нас, ми робимо це виключно для самих  себе. Отже, мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Учні повинні мати достатньо свободи, щоб думати самостійно і вирішувати навіть найскладніші питання.
  Критичне мислення не обов'язково є абсолютно оригінальним : ми маємо право прийняти ідею або переконання іншої людини як свої власні. Нам часто навіть приємно погоджуватися з чужою думкою, оскільки це підтверджує нашу правоту. Критично мисляча людина не так вже й рідко розділяє чиюсь точку зору. Але самостійність - є перша і, можливо, найважливіша характеристика критичного мислення. 
                               
     По-друге, критичне мислення пов'язане із знаннями, базується на ньому. Інформація є відправним, а зовсім не кінцевим пунктом критичного мислення. Як інколи говорять, "важко думати з порожньою головою". Щоб народити складну думку, потрібно переробити гору "сировини" - фактів, ідей, текстів, теорій, даних, концепцій. Тому учням доводиться разом із вчителями протоптувати стежинки від старого до нового, відновлювати каркаси знань, знову і знову заглиблюватися у фактичний матеріал, інакше користі від критичних умінь буде небагато.
      Не можна порівнювати критичне мислення до традиційного вивчення фактів - зрозуміло, що фактичні знання ні в якому разі його не вичерпують. Проте і робота вчителя не зводиться до одного тільки навчання критичного мислення: ми вчимо учнів сприймати найскладніші поняття і утримувати в пам'яті найрізноманітніші відомості. Навчання критичного мислення - це лише частина багатогранної роботи вчителя. Проте саме завдяки критичному мисленню традиційний процес пізнання індивідуалізується і стає осмисленим, безперервним і продуктивним.
     По-третє, критичне мислення починається з постановки питань і з'ясування проблем, які потрібно вирішити. Люди допитливі за своєю природою. Ми помічаємо щось нове і хочемо дізнатися, що це таке. Ми бачимо якусь цікаву річ, явище, і нам вже хочеться проникнути всередину. До речі, біологи стверджують, що вона є невід'ємною властивістю усього живого. Ми з  вами звикли спостерігати цю рису у малюків. Проте справжній пізнавальний процес на будь-якому його етапі характеризується прагненням людини вирішувати проблеми і відповідати на питання, що виникають з її власних інтересів і потреб. "Отже, - зауважує американський педагог Джон Бін, - складність навчання критичного мислення полягає частково в тому, щоб допомогти учням роздивитися нескінченне різноманіття оточуючих нас проблем".
   Американський філософ і педагог Джон Дьюї вважав, що критичне мислення виникає тоді, коли учні починають займатися конкретною проблемою. "Тільки стикнувшись із конкретною проблемою, віднаходячи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно думає". "Головне питання, що має бути задано з приводу ситуації або явища, взятого за відправну точку процесу навчання, є питання про те, якого роду проблеми це явище породжує".


    По-четверте, критичне мислення потребує переконливого аргументування. Критично мисляча людина знаходить власне розв'язання проблеми і підкріплює його розумними, обгрунтованими доводами. Вона також усвідомлює, що можливі й інші рішення тієї самої проблеми, і прагне довести, що обране нею вирішення є більш логічним і раціональним, ніж інші.
    Критично мисляча людина, озброєна сильними аргументами, здатна протистояти навіть таким авторитетам, як друковане слово, сила традицій і думка більшості, нею практично неможливо маніпулювати. Саме розумний, зважений підхід до ухвалення складних рішень про вчинки або цінності лежить в основі більшості визначень критичного мислення. Так, Роберт Енніс визначає критичне мислення як "ухвалення обдуманих рішень про те, як слід поступати й у що вірити".


      І, нарешті, по-п'яте, критичне мислення є мислення соціальне. Всяка думка перевіряється і відточується, коли з нею діляться з іншими, - або, як пише філософ Х.Аренд, "досконалість може бути досягнута лише у чиїйсь присутності". Коли ми сперечаємося, читаємо, обговорюємо, заперечуємо і обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо і поглиблюємо свою власну позицію. Тому педагоги, що працюють у руслі критичного мислення, завжди прагнуть використовувати на своїх заняттях різні види парної і групової роботи, включаючи проведення дебатів і дискусій, а також різні способи оприлюднення письмових робіт учнів. І немає ніякого протиріччя у тому, що перший пункт визначення критичного мислення говорить про його незалежність, а цей, останній, пункт підкреслює соціальні параметри критичного мислення.
Отже,  під критичним  мисленням  розуміється  тип мислення,  який  характеризується самостійністю,  організованістю, цілеспрямованістю,  практичністю  та рефлексивністю  і  дає  можливість  людині здійснювати  оцінку,  обгрунтування  і  вибір власної  позиції,  думок,  вчинків,  поведінки.
Особливості організації навчального процесу з використанням методів і прийомів критичного мислення
    Навчальний процес, спрямований на розвиток критичного мислення, має такі особливості :
- у навчання включаються завдання, вирішення яких вимагає мислення високого рівня (аналізу, синтезу, оцінки);
-навчальний процес організований як дослідження певної теми, яке використовується шляхом інтерактивної взаємодії учнів. Щоб бути ефективними сьогодні, вчителі повинні використовувати як повсякденний інструментарій : кооперативне навчання зі всіма методами та прийомами роботи в малих групах, проекти, дебати та інші види дискусії, експериментальні вправи, моделювання, соціальні та польові дослідження та ін.;
- результатом навчання визначається не засвоєння фактів або чужих думок, а вироблення власних суджень через застосування до інформації адекватних прийомів мислення;
- викладання в цьому процесі є стратегією постійного оцінювання цих результатів з використанням зворотного зв'язку "учні-учитель" на основі дослідницької активності учнів у класі;
-критичне мислення вимагає від учнів достатніх навичок оперування доказами та формулювання суджень, умовиводів. Сюди ж відноситься і здатність застосовувати графіки і схеми у вирішенні актуальних завдань, знаходити та інтерпретувати оригінальні документи та джерела інформації, аналізувати аргументи, обгрунтувати висновки. 
  1. Знання, які повідомляються, не повинні подаватися як незаперечні. Для успішного навчального процесу необхідно створювати ситуації відкритого зіткнення власних сумнівів і протиріч із сумнівами і суперечностями інших.
 2. Те, що педагоги традиційно вважали помиками в мисленні учнів, має сприйматися як етап процесу просування до знань, як проблема на даному етапі навчання. Як привід для обмірковування і можливість для розвитку. Це сприяє появі у дитини бажання вчитися і разом з учителем вирішувати проблеми, які виникли.
 3. Виклад педагогом готової інформації  практично виключається з навчального процесу. Моголог вчителя зазвичай застосовується в дуже малих "дозах" і лише якщо :
   - необхідно налаштувати учнів на вивчення нового матеріалу;
 - учні не можуть самостійно вирішувати проблему у зв'язку з недостатністю інформації. У такому разі вчитель викладає лише деякі основні положення, організовуючи їх активне обговорення. 
4. Вчитель виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасилітатор, який ніколи не "замикає" навчальний процес на собі. Головними у процесі навчання стиають зв'язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за досягнуті результати.
        
Основні методи і прийоми розвитку критичного мислення
  Свідоме використання учителем запропонованих технологією розвитку критичного мислення прийомів і методів дає високі результати в розвитку самостіного мислення школярів та підвищенні рівня їх навчальних досягнень. Проте продуктивним навчання за такою методикою стає лише тоді, коли вчитель сам вирішує дві основні проблеми : 
 - якою має бути інформація, що сприяє розвитку критичного (творчого, свідомого, аналітичного) мислення ?
  - який метод (прийом, стратегію) слід застосувати для ефективної реалізації обраної мети уроку?
   Для того, щоб дати відповідь на ці запитання, вчитель має знати інструментарій технології, опанувати розмаїття методів, що їх складають.

1. Методи і прийоми роботи з різними видами текстів

1.1. Метод опорних слів

Picture
    Мета застосування :
Щоб навчитися критичного мислення, учні мають розуміти, що будь-який текст (окрім художнього) містить суттєву інформацію (близько 30-40%) і текстову (близько 60-70%). Істотна, важлива інформація - це ключові слова і словосполучення, що відображають основне смислове значення тексту. Спираючись на них, ми скорочуємо текст, полегшуючи засвоєння прочитаного. Несуттєва інформація - це ввідні слова, фрази для поєднання тексту, непотрібна і нецікава для вас інформація. Несуттєва інформація допомагає нам відокремлювати істотну  інформацію  від несуттєвої. Вибір опорних слів є першим етапом смислового скорочення тексту для його засвоєння і формується в процесі практичних вправ.
   Як організувати роботу
  Час від часу потрібно ставити перед учнями завдання типу : "Читаючи текст, застосуйте метод опорних слів. Випишіть ті слова (словосполучення), які ви вважаєте ключовими для кожної ідеї тексту. Працюючи в парах, перекажіть одне одному зміст тексту, спираючись на виписані слова. Оцініть, наскільки точно ваш партнер переказав текст".
 Щоб відокремити суттєву інформацію від несуттєвої, учням потрібно послідовно поставити перед собою запитання : "Про що текст?", "Хто що робить?" і "Важливо це чи неважливо?" Перші два питання дозволяють виявити в тексті ключові (найголовніші) слова і словосполучення. Третє питання дозволяє залишити тільки важливі з них. У результаті "просіювання" інформації залишається тільки істотне у вигляді "телеграми"- тексту, що показує рух думки від відомого до невідомого. 
   Деякі слова або фрази є в тексті головними, що розкривають смисл тексту, тобто опорними. Опорними словами є, як правило, іменники, дієслова, прислівники. Опорними словосполученнями є стійкі словосполучення, складні терміни, назви розділів, методів і т.п.  
  
1.2. Подвійний щоденник    
Мета застосування : 
   Цей метод сприяє вдумливому читанню та дозволяє глибше осмислити ідеї тексту, пов'язати прочитане з актуальними питаннями і проблемами, дає можливість учневі пов'язати зміст тексту підручника зі своїм особистим досвідом. Подвійні щоденники можуть використовуватися при читанні тексту на уроці, але особливо продуктивною є така робота вдома, коли учні отримують завдання прочитати великий обсяг тексту.
Як організувати роботу
    Запропонуйте учням вибрати з тексту цитати, які справили на них найбільше враження, викликали схвалення, протест  чи непорозуміння, та прокоментувати їх. Коментуючи, запропонуйте написати, як вони зрозуміли цю цитату. Учням необхідно написати, чому вони виписали саме її : можливо, вона близька їхньому життєвому досвіду, а може, вони не згодні з автором або хочуть продовжити його роздуми. Пропонуйте записувати, які думки та асоціації викликає та чи інша цитата. Учні можуть оформлювати записи у вигляді таблиці.
Цитата  /   Коментарій (Чому записано саме цю цитату? Про що вона змушує замислитися?)
   У лівій частині таблиці учні записують ті моменти тексту, які справили на них найбільше враження, викликали якісь спогади, асоціації з епізодами з їх власного життя, збентежили їх, викликали протест або, навпаки, захват, здивування., такі цитати, на яких вони "спіткнулися". Справа вони мають подати коментар : що змусило записати саме це положення.На стадії рефлексії учні можуть повертатися до роботи з подвійними щоденниками. З їх допомогою текст послідовно розбивається, учні діляться зауваженнями, які вони зробили до кожної сторінки. Учитель знайомить учнів із власними коментарями, якщо хоче привернути увагу учнів до тих епізодів у тексті, які не прозвучали в ході обговорення.
   Цей метод може бути перетворений на "Трьохчастні щоденники", що мають третю графу - "листи до учителя". Цей прийом дозволяє працювати не лише з текстом, але й вести діалог з учителем з приводу прочитаного.
Цитата/Коментарі: чому це привернуло вашу увагу?/Питання до вчителя
   Трьохчастний щоденник може бути оформлений інакше.
Положення/ Коментарі: запитання що  виникли/ Коментарі після обговорення у класі
   Відповідно зміниться і функція прийому, він служитиме для вдумливішого "тривалого" читання. Тут учні самі відповідають на свої запитання після деякого часу. Зміст граф "щоденників" може бути урізноманітнений на власний розсуд вчителя ( учнів). 
 1.3. Припущення на основі запропонованих слів (термінів)
Мета застосування :
Метод  використовується на уроці  під час актуалізації - для того щоб "налаштувати" учнів на текст, який вони будуть читати або чути.
  Метод "Припущення на основі запропонованих слів/термінів" навчає учнів слухати або читати активно, звертати увагу на вадливі слова, використовувати своє знання жанру для того, щоб знати, чого варто очікувати від  тексту, а також навчає їх співпрацювати з іншими, вирішуючи завдання/проблеми.
                                              Як організувати роботу
     До початку уроку необхідно вибрати п'ять або шість слів із тексту, які вказують на ключові поняття, важливі події або головних персонажів.
  Запишіть ці слова на дошці й скажіть учням, що ці слова зустрінуться в розповіді або в тексті. Назвіть жанр або стиль того тексту, що школярі почують. Також ви можете пояснити їм, як цей жанр обумовлює певні події або інформацію, яку їм варто очікувати.
   Запросіть учнів у парах намагатися представити - залежно від тексту, що вони почують, - історію, пояснення, аргументоване есе, у якому були б усі ці слова/терміни. У них є на це чотири хвилини.
     Через три або чотири хвилини запропонуйте тільки кільком парам розповісти свої придумані історії (або тексти іншого типу). Вислухайте їх, але не говоріть, схожі вони чи ні на те, що має бути почуте. 
  Запросіть учнів уважно слухати те, що їм буде прочитано або розказано, запропонуйте порівняти це з тим, що вони щойно придумали.
     Після того як учні прослухали або прочитали цей текст, запросіть їх порівняти його з тим, що до цього вони придумали самі, й запитайте, що навело їх на більш-менш подібні думки/образи - до прочитаного/прослуханого тексту.   
1.4. Спрямоване читання або читання із зупинками


Мета застосування :
Метод навчає учнів слухати або читати активно, звертати увагу на важливі слова, використовувати своє знання жанру для того, щоб знати, чого варто очікувати від тексту, а також навчає їх співпрацювати з іншими, вирішуючи завдання/проблеми.
 Метод, використовується для того, щоб розповісти або прочитати усьому класу якусь розповідь, зупиняючись, щоб попросити учнів висловлювати припущення, а потім обговорюючи з ними, якою мірою їхні припущення виявилися справедливими.
    Припущення про те, що буде міститися в тексті, на основі слів цього тексту підвищує допитливість учнів і їхню готовність учитися. Також це може зменшити ту відстороненість або дистанцію, яку деякі учні почувають стосовно письмових текстів. Наприклад, їм може бути нецікаво прослухати розповідь, написану професійним письменником; але учні демонструють, що вони теж здатні вигадувати історії.
Як організувати роботу
     Обговоріть з учнями назву твору. Чому саме так називається твір? Що, як здаєтьсяч учням, може відбуватися в оповіданні з такою назвою? Хтось спробує зв'язати свої припущення з іншими творами цього самого автора, хтось проведе аналогію з фольклорними текстами, а хтось - з подіями свого життя. 
    Заздалегідь заплануйте у тексті дві-три зупинки від обсягу тексту. Під час цих зупинок поставте запитання, які спонукали б школярів до критичного мислення (питання готуються заздалегідь) на зразок:"Що змусило героя вчинити саме так?", "Як далі будуть розгортатися події?", "Які почуття викликав цей уривок тексту?" і т.д.
    На дошці на великому аркуші паперу підготуйте таблицю, подібну до таблиці, яку наведено нижче. Поясніть учням, що вони будуть читати розповідь уривками - один епізод за іншим. Нагадайте їм, що кожного разу при читанні чергового епізоду важливо не читати далі, ніж запропоновано вчителем. Вони будуть робити припущення і потім продовжуватимуть читати далі, щоб оцінити, наскільки ці припущення були правильними.
   Попросіть учнів прочитати назву розповіді. Поговоріть про жанр. Назвіть автора. Покажіть ілюстрацію на обкладинці й ще раз прочитайте назву. Потім попросіть їх зробити припущення про те, що буде відбуватиметься в цій історії. Запишіть їхні припущення в колонку під заголовком "Як ви вважаєте, що відбудеться?" - після того, як прочитаєте назву. Запитайте учнів, чому вони так вважають. Потім запишіть їхні доводи у стовпчик під заголовком "Чому?"
   Тепер попросіть учнів читати текст до першої зупинки. Коли вони дочитають до цього місця, попросіть їх згадати своє припущення й сказати, а що ж відбулося насправді. Ви повинні записати їхні ідеї в колонку під заголовком "Що відбулося?"
 Перегляньте припущення й запитайте, які на даний момент виявилися справедливими. Запросіть учнів прочитати вголос ті місця в тексті, які підтверджують або спростовують їхні припущення.
   Потім учні мають зробити припущення щодо того, що, на їхню думку, відбудеться в наступній порції тексту. Висловлені припущення й надані доводи на користь цих припущень записуються у відповідні стовпчики таблиці. Потім вони мають продовжити читання, порівняти свої припущення з тим, що відбулося насправді, зробити нове припущення, і прочитати останню порцію тексту.
    Нарешті, вони повинні порівняти своє останнє припущення з тим, що відбулося насправді в розповіді, і продиктувати - те, що вони прочитали, те, що відбулося у розповіді, а ви маєте записати це у  відповідний квадрат таблиці.
                         / Як ви вважаєте, що відбудеться/ Чому ви так вважаєте?/ Що відбулося?/
Після читання заголовка/
Після читання першого уривка/
Після читання другого уривка/
Після того, як дочитали до кінця/
     Після закінчення роботи з текстом можна запропонувати учням на вибір дві-чотири цитати ( або прислів'я), які пов'язані зі змістом тексту і відображають різні підходи до інтерпретації сюжету. Дятям потрібно вибрати одну з них - яка, на їх погляд, більше підходить за змістом тексту - і написати невелике есе ( маленький твір), що обгрунтовує вибір. Це можна зробити як на уроці, так і в якості домашньго завдання. Деякі з есе зачитуються перед класом.
1.5. Читання з маркуванням тексту
Мета застосування
 Метод читання з маркуванням- системна розмітка тексту під час читання і обдумування, що дозволяє значно активізувати процес сприйняття інформації та підвищити його ефективність. 
Метод допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, "сортувати" матеріал. Уважне "читання з маркуванням тексту" допомагає учням аналізувати текст у процесі читання і використовувати результати цього аналізу залежно від навчальних завдань : виділення головного, розуміння логіки тексту, привернення уваги до понять, зв'язків тощо.
Як організувати роботу
     Метод полягає утому, що учні, працюючи з текстом, одночасно маркують ( наприклад, ставлять позначки олівцем на полях) його окремі частини залежно від завдання, що поставиви учитель.
       Проводячи маркування, учні розділяють інформацію, що є в тексті, наприклад, так :
+ - знаком "плюс" позначають, що вже відомо;
- - знаком "мінус"- те, що суперечить їх уявленням або є новим;
! - "знаком оклику" - те, що є цікавим і неочікуваним;
? - "знаком питання" - те, що незрозуміло, там, де виникло бажання дізнатися більше.
       Цей прийом вимагає від учня активного і уважного читання. Він зобов'язує не просто читати, а вчитуватися в текст, відстежувати власне розуміння у процесі читання тексту або сприйняття будь-якої іншої інформації. На практиці учні просто пропускають те, що не зрозуміли, а в даному випадку маркувальний знак "питання" зобов'язує їх бути уважними і позначати незрозуміле.
        Після прочитаного тексту можна попросити учнів заповнити таблицю, де значки стануть заголовками колонок ( тобто кількість колонок таблиці відповідає кількості значків маркування). У таблицю коротко заносяться відомості з тексту.
Таблиця маркування : 
+ - Я це знала
! - Це для мене абсолютно неочікуване
- - Це нове або протирічить тому, що я знала
? - Я хочу знати про це більше
     Використання цього методу вимагає від  учителя :
- заздалегідь визначити текст або його фрагмент для читання з позначками;
- пояснити або нагадати учням правила розставляння маркувальних позначок;
- чітко визначати час, відведений на роботу, і стежити за регламентом;
- знайти форму перевірки і оцінки виконаної роботи.
      Важливим етапом роботи є обговорення результатів маркування тексту або записів, внесених у таблицю. Зазвичай учні без зусиль зауважують, що відоме їм зустрілося у прочитаному, і з особливим задоволенням повідомляють, що нового і несподіваного для себе вони дізналися з того чи іншого тексту. При цьому бажано, щоб учні посилалися на текст, іноді цитуючи його.
1.6. Читання а парах/ Узагальнення в парах
Мета застосування
Цей метод застосовується, щоб підвищити увагу учнів під час читання тексту і добитися його розуміння.
Як і в інших завданнях, що передбачають спільне кооперативне навчання, метод "Читання в парах/ Узагальнення в парах" дозволяє учням проявляти більше ініціативи у процесі власного навчання й навчання один одного. Цей метод призначений для того, щоб сприяти різним видам мислення, а вся діяльність у сукупності спрямована на покращення розуміння тексту учнями.
Як організувати роботу


     Виберіть інформаційний текст розумного обсягу. У ньому мають  бути короткі абзаци ( не більше трьох- чотирьох речень у кожному), або вам треба розбити його на короткі розділи.
  Якщо цей метод є новим для учнів, вам потрібно спочатку продемонструвати його :
а) прочитайте вголос абзац і узагальніть його зміст. Поясніть, що це одна із двох ролей при виконанні цього завдання.
Поясніть, що таке узагальнення, як його треба виконувати : воно коротше, ніж висхідний текст, але містить усі його основні ідеї;
б)  задайте два питання за текстом й попросіть учнів відповісти на них. Поясніть, що це друга із ролей при виконанні цього завдання.
     Попросіть учнів об'єднатися в пари. Поясніть, що один з них прочитає перший абзац ( або позначений вами уривок) і узагальнить його, як ви показали. Надайте час, щоб усі це зробили. Потім перевірте розуміння, попросивши кількох учнів зробити узагальнення. Якщо необхідно, прокоментуйте відповіді.
         Коли учні зрозуміють, як виконується це завдання, попросіть їх продовжувати роботу самостійно - читати, узагальнювати й задавати питання за текстом - абзац за абзацем. Нагадайте їм про необхідність мінятися ролями після читання й обговорення кожного абзацу.


2. Наочні методи і прийоми організації інформації
2.1. Асоціативний кущ
Мета застосування
Метод використовується для організації ідей, думок з приводу теми. Допомагає якнайдетальніше змальовувати інформаційне поле, дотичне темі. Є одним із різновидів "мозкового штурму". Цей метод може використовуватися як на початку уроку, так і як складова основної частини заняття.
Як організувати роботу
Запропонувати учням таку інструкцію :
1. Напишіть посередині аркуша ключове поняття.
2. Подумайте, які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте це поняття.
3. Записуйте усі слова, які спадають вам на думку, не оцінюючи і не перефразовуючи їх. Прямими лініями позначайте зв'язки між словами. 
4. Нові слова також можуть викликати асоціації - записуйте й їх, одразу позначаючи зв'язок із тими словами, з якими виникли асоціації.
5. Продовжуйте роботу доти, доки не закінчиться ідея.
У разі,   якщо схема складається в загальному колі, вчитель або учень записує слова і одразу позначає зв'язки. Для цього автор слова має сказати, від якого слова у нього виникли нові асоціації.
2.2. Бортовий журнал
Мета застосування
Метод організації і систематизації учнем інформації уроку через фіксацію актуалізованих знань та знань отриманих у процесі роботи. Бортові журнали - це узазальнююча назва сукупності письмових завдань, коли учні під час читання авторського тексту підручника чи документа записують свої думки.
Як організувати роботу
Коли бортовий журнал використовуєтьсчя в найпростішому варіанті, перед читачами (інколи перед викладом матеріалу вчителем) учні записують у зошиті відповіді на питання : "Що мені відомо з цієї теми?", а після ознайомлення з новим матеріалом - на питання "Чого нового я дізнався з тексту?". Ці записи оформлюються у таблицю.
Що мені відомо з цієї теми / Чого нового я дізнався з тексту?
Зустрівши в тексті ключові моменти, учні заносять їх у свій бортовий журнал. При читанні, під час пауз і зупинок, учні заповнюють графи бортового журналу, пов'язуючи тему, що ввчається, зі своїм баченням світу, зі своїм особистим досвідом. Інколи корисно провести подібну роботу колективно, разом з учнями, щоб продемонструвати усі процеси мислення відкрито, щоб потім учні могли користуватися цим досвідом.
2.3. Діаграма Вена
Мета застосування
Цей графічний організатор служить для навчання учнів співставленню, порівнянню, знаходженню спільних рис, явищ, ознак в образах літературних героїв, творчості письменників, історичних діячів, явищах природи, властивостей геометричних фігур і т.п.


2.4. Дерево пердбачень
Як розвинути критичне мислення? Психологія критичного мислення
Мета застосування
Цей  метод допомагає будувати припущення з приводу розвитку сюжетної лінії в оповіданні, повісті або систематизувати зроблені учнями припущення, якщо ми обрали спрямоване читання з припущеннями.
Як організувати роботу
Працюючи з текстом, запропонуйте учням перед читанням тексту чи аналізом реальної ситуації спочатку скласти блок-схему "дерево передбачень".
    Для цього, орієнтуючись на назву тексту, передбачте, якими будуть елементи його змісту. Якщо мова йде про проблему, яку потрібно розв'язати, можна передбачити можливі варіанти розвитку ситуації. Кожне з передбачень має бути обгрунтоване. 
Запропонуйте учням зобразити результати роботи у вигляді дерева, де сама тема - це "стовбур дерева", а "листочки" - це передбачення, "гілочки" - це аргументи, обгрунтування передбачень.

2.5. Картографування тексту
Мета застосування
Метод дозволяє здійснити з учнями ситематизацію та узагальнення значного масиву інформації, засвоєного протягом одного чи кількох уроків у наочній формі. Це спрощує сприйняття учнями як самого процесу систематизації, так і його результатів. 
Як організувати роботу
Зміст тексту (чи окремого поняття з тексту) можна відобразити у вигляді карти. Така карта ідей або понять (ключових слів) може бути достатньо простою, наприклад, у вигляді блок-схеми, а може містити складні відгалуження. Крім фіксації основних ідей та доводів, можна встановити внутрішні логічні зв'язки матеріалу. Порядок роботи над картою може бути таким :
- позначте у центрі аркуша тему (основне поняття, ідею) тексту, що вивчаємо;
- виявіть змістовні частини інформації, що читається;
-представте основні ідеї (поняття, ключові слова) тексту як компоненти схеми (кластера);
- представте зв'язки ідей ( понять, ключових слів) стрілками.
2.6. Кластер
 Мета застосування
Схожим за зовнішнім виглядом та принципом побудови до асоціативного куща є "кластер". Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними думки, виникаючі у нас при зануренні в ту чи іншу тему, у процесі читання тексту.
Як організувати роботу
Метод передбачає виділення смислових одиниць тексту і графічне оформлення їх у певному порядку у вигляді грона. Згадайте, що роблячи якісь записи, замальовки для пам'яті, ми, часто інтуїтивно, розподіялємо їх особливим чином, компонуємо за категоріями. Це графічний прийом у систематизації матеріалу, коли наші думки вже не громадяться, а розташовуються як гроно - в певному порядку. 
     Правила роботи дуже прості. Малюємо модель сонячної системи: зірку, планети й їх супутники. У центрі - зірка - це наша тема (вихідне положення), навколо неї планети - великі смислові одиниці, які потрібно з'єднати прямою лінією із зіркою, у кожної планети свої супутники, у супутників - свої.
       Кластери допомагають учням, якщо під час письмової роботи запас думок вичерпується. Система кластерів охоплює більшу кількість інформації, ніж ви б могли отримати при звичайній письмовій роботі.
     Цей метод може бути використаний на стадії виклику, коли ми систематизуємо інформацію до знайомства з основним джерелом (текстом) у вигляді питань або заголовків смислових блоків. 
Великий потенціал має цей прийом на стадії рефлексії : це виправлення невірних припущень у "попередніх кластерах", заповлення їх на основі нової інформації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між окремими смисловими блоками ( робота може вестися індивідуально, у групах, по усій темі або по окремим смислових блоках).
     Учням під час використання методу може бути надана така інструкція :
1. Посередині чистого аркуша (класної дошки) напишіть ключове слово або речення, яке є "серцевиною" ідеї, теми.
2. Навколо "накидайте" слова або пропозиції, що відображають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми.
3. По ходу записів, що з'явилися, з'єднуйте слова прямими лініями з ключовим поняттям ( у кожного із "супутників" з'являються свої "супутники", нові логічні зв'язки).
4. Результатом роботи буде структура, яка графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даної теми.
 Працюючи над кластерами, необхідно дотримуватися таких правил:
- не боятися записувати все, що приходить у голову. Дати волю уяві та інтуїції;
- продовжувати роботу, поки не скінчиться час або ідеї не вичерпаються;
спробувати побудувати якомога більше зв'язків. Не діяти за наперед визначеним планом.
Аналізуючи отриманий кластер як "поле ідей" можна конкретизувати напрями подальшого дослідження теми.
2.7. М-схема
Мета застосування
М-схема - це графічний організатор для прояснення різноманітних позицій авторів, які вони посідають щодо вибору слів для розкриття теми. Часте використання цього способу сприяє формуванню в учнів певного скептицизму до маніпулятивної мови і виховує в учнів дух незалежності.
Як організувати роботу
Метод може використовуватися для висвітлення "вагомих слів", термінів, які складають те, що називається"описуване передбачення".
 Описуване передбачення є ціннісним твердженням, що побудовано на значенні слів як таких, як ви можете побачити на прикладах різниці між словами "борець за свободу" і "терорист".
 Почніть з того, поділіться якоюсь історією, в якій представте ключовий термін або терміни.
Приверніть увагу учнів до цих термінів і спитайте їх, що вони думають про те, як автор розташовує їх стосовно обговорюваної проблеми.
 Запросіть учнів подумати про терміни, які вони можуть використовувати у цій темі, якщо вони мають інші думки, ніж автор.
   Тепер попросіть учнів поміркувати про нейтральні терміни для розкриття цього питання. 
      Впишіть усі три групи термінів у схему з трьох колонок. Позитивні терміни вписуються зліва, нейтральні почередині, а негативні - справа.
   2.8. Порівняльна ("концептуальна") таблиця
Мета застосування
Метод використовується з метою систематизації великого обсягу матеріалу, ррозвитку вмінь аналізувати та порівнювати різні об'єкти та явища.
Як організувати роботу
Метод  передбачає порівняння трьох чи більше аспектів чи питань. Таблицю можна будувати так : по горизонталі записується те, що має порівнюватися, а по вертикалі - різні риси та властивості, за якими це порівняння відбувається. 
    Основний сенс використання прийому в технології критичного мислення полягає в тому, що лінії порівняння, тобто характеристики, за якими учні порівнюють різні явища, об'єкти та інше, формулюють самі учні. Для того щоб у будь-якій групі ліній порівняння не було забагато, можна запропонувати такий спосіб : записати на дошці абсолютно усі пропозиції учнів стосовно ліній, а потім попросити їх визначити найбільш важливі. "Важливість" необхідно аргументувати. Таким чином, ми уникаємо надмірності. І зроблять це самі учні. Категорії порівняння можна виділяти як до так і після читання тексту.
  2.9. Т-таблиця
Мета застосування

Метод допомагає навчити учнів аналізувати текст з метою знайти аргументи на захист тієї чи іншої позиції, зрозуміти, якої точки зору дотримується автор, як ставиться він до обговорюваної проблеми (героя, події), схвально чи негативно, як він переконує нас у своїй правоті.
Як організувати роботу
Запросіть учнів розділити аркуш навпіл ( чи намалювати на аркуші велику букву Т).
Опрацьовуючи текст або слухаючи, в одній половині таблиці треба записати усі доводи, що підтримують ідею автора, у другу - протилежні.
 У випадку, якщо автор розглядає проблему тільки з одного боку, запросіть учнів спробувати самостійно продумати можливі варіанти, залишені автором без уваги.
2.10. Таблиця "З-Х-Д"("Знаємо-Хочемо дізнатися-Дізналися"
Мета застосування
Таблиця "З-Х-Д" одним із способів графічної організації та логіко-змістовного структурування матеріалу. Терпія навчання говорить нам, що активне навчання краще, аніж пасивне. Учні вчаться найкраще, коли вони 1) згадують те, що вони вже знають; 2) ставлять питання; 3) підтверджують свої нові знання. Цей метод сприяє цьому.
Як організувати роботу
Запропонуйте учням скласти таблицю з трьох колонок :
Знаємо/ Хочемо дізнатися/ Дізналися
Заповнюйте її, послідовно виконуючи такі кроки :
1) до ознайомлення з текстом або змістом теми заповніть першу та другу колонки "Знаю", "Хочу дізнатися";
2) у ході ознайомлення з текстом заповнюйте колонку "Дізналися";
3) підведіть підсумки роботи, зіставляючи зміст колонок.
Іноді корисно заповнювати таблицю ще 2-ма колонками "джерела інформації" і "що залишилося нерозкритим". Використання цього прийому дозволяє перетворити монологічну розповідь учителя на цікавий діалог учня з учнем, учня з учителем і з усім класом.
3. Постановка запитань
Питання є найважливішим способом взаємодії вчителя і учнів, стиржнем, ядром інтерактивного навчання. Традиційно більшість учителів використовує їх для того, щоб оцінити засвоєння учнями навчального матеріалу. Проте питання можуть виконувати в навчанні й багато інших функцій, насамперед створюючи умови для розвитку в учнів багатьої важливих умінь і навичок. Саме тому різні методи і стратегії стимулювання учнів ставити різні запитання є важливим засобом розвитку критичного мислення учнів.
3.1. "Почережні питання"
Мета застосування
Цей метод може бути корисним, коли текст, який треба прочитати, важкий для розуміння і потребує спеціальної додаткової уваги.  Дайте учням текст для читання й заздалегідь вирішить, які одиниці тексту будуть обговорюватися (Кожне речення? Кожен абзац? Кожна сторінка?)
                                         Як організувати роботу
Один партнер вголос читає перший абзац. Інший партнер ставить питання до тексту. Його партнер намагається відповісти на них. Обидва партнери мають прагнути прийти до спільної думки про гарну відповідь на дане питання.
   Партнери в парі міняються ролями. Тепер партнер, який ставить питання, читає вголос наступний абзац. Інший партнер тепер ставить питання так, як пояснено вище.
3.2. "Товсті" та "тонкі" запитання
Мета застосування
Прийом дозволяє навчити учнів розрізняти закриті і відкриті запитання і стимулювати роботу над ними.
Як організувати роботу
"Тонкі", або закриті  - запитання, що вимагають конкретної відповіді з одного-двох слів. "Товсті", або відкриті - запитання, що не мають однозначної відповіді, вимагають роздумів, залучення додаткових знань, уміння аналізувати.
Запропонуйте учням, читаючи текст, сформулювати до нього "товсті" та "тонкі" запитання. Попросіть їх записати ці питання в таблицю.
  Далі об'єднайте учнів у пари та запросіть дати відповіді на них, та представити найцікавіші відповіді класові.
  "Товсті "запитання :
Дайте три пояснення, чому?...
У чому відмінність...?
Що буде, якщо...? Що, якщо...?
У чому причина?
Які наслідки?
  "Тонкі "запитання :
                      Хто? Що? Коли? Де? Чи вірно...? Може...?  Буде...? Чи згодні Ви...?
У процесі роботи з таблицею у праву колонку записуються питання, що вимагають простої відповіді (Наприклад : "Коли відбувся вибух на Чорнобильській АЕС?". У лівій колонці - питання, що вимагають детальної розгорнутої відповіді.
Таблиця "товстих" і "тонких" запитань може бути використана на будь-якому з трьох етапів уроку : на стадії виклику - це запитання до вивчення теми, на стадії осмислення - спосіб активної фіксації запитань у процесі читання або слухання, під час рефлексії - демонстрація розуміння засвоєного.
3.3. Уточнюючи запитання
Мета застосування
Інколи під час читання тексту, у спілкуванні, обговоренні якої-небудь проблеми або ситуації люди ставлять уточнюючі питання, що допомагають зрозуміти, перевірити і підтвердити або спростувати ту інформацію, з якою вони стикаються.
Як організувати роботу
Зазвичай уточнюючі питання починаються із слів :
"Якщо я правильно зрозумів...?"
"Ви маєте на увазі/Автор має на увазі...?"
"Це правильно, що...?"
"Ви хотіли сказати...?" Чому...?"
Запропонуйте учням поставити уточнюючі запитання до тексту, використовуючи різні форми.
1. Перефразувати сказане, якщо ви не зовсім зрозуміли співрозмовника : "Пробачте, чи правильно я вас зрозумів, зустріч призначена на завтра?"
"Чи не могли б Ви висловити думку по-іншому?"
2. Попросити приклад для ілюстрації або пояснення сказаного : "Ви стверджуєте, що економічна криза пішла на спад. Не могли б ви навести конкретні факти?"; "Пане мер, ви горорите, що демографічна ситуація в місті покращується... У вас є статистичні дані з цього приводу?"
3. Попросіть співрозмовника повторити сказане або викласти додаткову інформацію, дані :
"Щось я не зовсім розумію вас. Поясніть ще раз, будь ласка..."
"Як _____ пов'язано з _______?"
3.4. "Читаємо і запитуємо"
Мета застосування
Це досить складний метод читання і постановки питання, що здійснюється в парах. Його рекомендовано застосовувати для вивчення матеріалу, який учні мають зрозуміти й гарно засвоїти. Метод допомагає учням уважно читати й вивчати матеріали з партнером. Робота з партнером може бути більш мотивуючою, ніж самостійна.
Cartoon Image with Pupil Theme
Як організувати роботу
Запропонуйте учням прочитати заданий текст по розділах по черзі. Перший учень вголос читає якийсь розділ - від одного заголовка до наступного.
Обидва учні удвох вирішують, які ключові терміни написати на полях тексту. 
Коли перший учень закінчує читати розділ, другий учень ставить  питання до тексту, використовуючи терміни, написані ними на полях. Питання мають формулюватися так, щоб вони були схожі на питання тексту, якого учні очікують за пройденим матеріалом. Учень пише кожне з цих  питань на маленькому аркуші паперу (8 х 12 см) або картці.
   Перший учень вголос відповідає на кожне питання. Якщо другий учень погоджується з відповіддю, вони записують її на звороті картки з питанням.
  Далі вони міняються ролями. Другий учень тепер читає наступний розділ. Обидві учні вирішують, які ключові терміни записати на полях тексту. Перший учень, використовуючи ці терміни, формулює питання, на які другий учень вголос відповідає. Якщо вони обидва згодні з відповіддю, вони пишуть її на звороті картки. Учні продовжують так мінятися ролями, поки не прочитають весь заданий текст.
 Користуючись цими картками з питаннями і відповіддями, учні згодом продовжують перевіряти один одного із заданого матеріалу.
3.5.   6W
Мета застосування

Метод полягає у послідовному запитанні до партнера "Чому?", в англійській мові слово "Why " ( звідси і назва методу), на кожну репліку партнера. Звичайно, тільки б питаннями "Чому" (Why) не завжди можна обмежитися, тому назва стратегії "6W" є досить умовною. Але побудова такого ланцюжка питань корисна, тому що це дозволяє дізнатися про, здавалося б, відому тему дуже багато нового, те, що раніше ми ніколи і не замислювалися. Адже це запитання стимулює здатність учнів до синтезу.
Як організувати роботу
Запропонуйте учням побудувати ланцюжок запитань, працюючи в парах, використовуючи метод 6 "чому". Наприклад :
- Чи потрібно ходити в школу?
- Щоб вчитися.
- Чому потрібно вчитися?
- Щоб бути грамотними.
- Чому потрібно бути грамотним?
- Щоб багато знати.
- Чому потрібно багато знати?
- Щоб отримати хорошу роботу.
- Чому потрібна хороша робота?
- Щоб багато заробляти.

4. Навчальна дискусія

    У сучасному навчанні важливе місце приділяється дискусії. Дискусію визначають як аналітичний діалог учнів або учнів і вчителя з проблеми, по якій існує розбіжність думок. Як правило, дискусія починається з питання або твердження, висловленого ким-небудь з учнів або вчителем. У наступному обговоренні наводяться аргументи, думки й виражаються різні точки зору. Таким чином, дискусія по своїй природі є інтерактивною взаємодією, а аналітичний діалог передбачає вислуховування ідей, висловлюваних співрозмовниками, і реагування на них.
      Дискусія завжди передбачає наявність проблеми, питання, із приводу яких суспільна думка (наука, група людей) дотримуються протилежних поглядів, а також таких, які сприяють висуванню суперечливих пояснень або рішень, заснованих на альтернативній системі цінностей. Вони потребують спеціальних умінь учнів, а отже - спеціальних методів їх розвитку.

4.1.   Вирішення проблем
Мета застосування
Дає можливість навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення..
Як організувати роботу

1. Приготуйте для учнів проблемне завдання, проблемну ситуацію.
2. Ознайомте їх із ситуацією та визначте суть проблеми.
3. Запитайте в учнів, чи розуміють вони суть проблеми. Попросіть їх описати її.
4. Об'єднайте учнів у групи, в яких вони могли обговорити проблему, перш ніж перейти до пошуків шляхів її вирішення.
5. Запитайте в учнів : чи справді вони хочуть розв'язувати цю проблему? Чи є проблема важливою, чи необхідно розв'язати її? Запитайте, чи зацікавлені сторони конфлікту в його розв'язанні.
6. Методом "мозкового штурму" учні визначають якнайбільше шляхів вирішення проблеми або можливих варіантів. На цьому етапі жодне рішення або варіант не відкидаються і не коментуються. Необхідно генерувати велику кількість ідей.
7.  Разом з учнями проаналізуйте, поясніть та об'єднайте ідеї.
8. Обговоріть можливі позитивні та негативні наслідки кожної ідеї.
9. Виберіть найкращий варіант і дійдіть згоди щодо його використання для вирішення проблеми (можна шляхом голосування).
10. Виберіть другий і третій варіанти як резервні на випадок, якщо перше рішення виявиться неефективним. Досягніть згоди щодо випробування варіантів.
       Етапи вирішення проблеми :
- з'ясуйте суть проблеми;
- з'ясуйте важливість проблеми;
- обміркуйте усі можливі варіанти вирішення;
- проаналізуйте можливі наслідки кожного варіанта;
- виберіть можливий варіант вирішення, який здається вам оптимальним;
- Якщо перший варіант рішення виявився неефективним, спробуйте інший і розпочніть усе спочатку.

4.2.   "Два кола"
Мета застосування
Різновид дискусії, що має на меті обмін думками з найбільш актуальної для учасників проблеми
Як організувати роботу
kemija_2


Під час проведення цієї роботи вчитель формує з учнів дві групи. Перша група утворює "внутрішнє" коло. Учасники цієї групи вільно висловлюються з обговорюваної проблеми. При цьому важливо, щоб учні не критикували точку зору інших, а коротко і чітко  висловлювали свою власну думку. Учасники другої групи ("зовнішнє" коло) фіксують висловлювання учасників внутрішнього кола, готуючи свої коментарі й питання. Коментарі можуть торкатися суті обговорюваного питання, процесу обговорення у внутрішньому колі, закономірностей висловлюваних позиціях, можливих причин подібних висловлювань. Учасники внутрішнього кола мають чітко і коротко висловити свою думку, пов'язуючи її з попередніми висловлюваннями. Вчитель здійснює координацію роботи, не втручаючись у зміст висловлювань, спрямовуючи діалог в рамки обговорюваної проблеми, фіксуючи різні точки зору. Після закінчення роботи внутрішнього кола вчитель пропонує групі, що утворює зовнішнє коло, взяти участь в обговоренні. Учасники внутрішнього кола працюють відповідно до правил, описаних вище. У кінці роботи вчитель просить учасників сформулювати висновки в усній або письмовій формі, після чого дає свої зауваження і коментарі.
4.3.   "Дерево рішень"

Мета застосування
Цей метод існує як варіант попереднього. "Дерево рішень" допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прицняття складних рішень.
Як організувати роботу
1. Виберіть проблему, що не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії, судової справи, ситуації з життя, епізоду з літературного твору.    
Картинки по запросу картинка для дітей критичне мислення
2. Запропонуйте учням необхідну для розв'язання проблеми інформацію для домашнього  читання.
3. Підготуйте на дошці чи роздайте кожному учневі зразок "дерева рішень".
4. Сформулюйте проблему для рішення, визначте суть проблеми і запишіть на дошці, заповнюючи схему.
5. Дайте необхідну додаткову інформацію по проблемі ( чи час для її пошуку, пергляду, якщо це було домашнє завдання).
6. Запитайте в учнів, чи дійсно хочуть розв'язати проблему люди, яких вона стосується? Якщо проблема є важливою і актуальною, процес може продовжуватися. Попросіть пояснити, чому сторони прагнуть до розв'язання проблеми.
7. Шляхи й варіанти вирішення проблеми можна визначити шляхом проведення мозкового штурму. На цьому етапі ні один із варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якомога більше ідей.
8. Обговоріть кожен із варіантів рішення. Що позитивного чи негативного для кожної зі сторін він містить? Таким чином, можна відхилити частину ідей і залишити 3-4.
9. Об'єднайте учнів у малі групи і запропонуйте кожній заповнити схему. Група повинна шляхом обговорення прийти до одного варіанта рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування.
10. Кожна група пропонує своє рішення. Проведіть обговорення. Можна провести голосування усього класу для вибору одного з варіантів.
4.4.   Дискусія
Мета застосування
Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Навчитися посідати певну позицію й захищати її аргументами є найважливішою навичкою життя в демократичному суспільстві. Вчитися знаходити й викладати аргументи на захист вашого власного переконання є важливим кроком на шляху вдумливого розгляду будь-якої проблеми й прийняття зваженого продуманого рішення з розумінням суті справи. Використовуючи метод "дискусія" учні одержують підтримку групи, коли вони практикуються у цих навичках критичного мислення.
Як організувати роботу
1. Планування дискусії:
- виберіть тему дискусії. Вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними;
- дуже важливим агрументом дискусії є план. Він може пропонуватися учасника заздалегідь, напередодні дискусії. Учні, маючи такий план, можуть підготуватися до обговорення : попрацювати з літературою, довідниками, підготувати собі нотатки тощо;
- можна практикувати складання плану дискусії за відомою заздалегідь темою безпосередньо на початку обговорення. У такому випадку викладачеві доцільно залучити до складання плану самих учнів;
- підготуйте матеріал, який учні повинні будуть прочитати вдома. Постарайтеся, щоб там були представлені усі точки зору;
- складіть списки запитань, які допоможуть вам спрямувати обговорення та привернути увагу класу до проблеми;
- для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити у класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому бажано виробити правила культури ведення дискусії.
2. Хід дискусії :
1. Повторіть з учнями основні правила участі в дискусії.
2. Робіть позначки, які дозволять вам триматися в рамках обговорюваної проблеми.
3. Активно користуйтеся жестами та мімікою, які допомагають підтримувати хід дискусії, не перериваючи її.
4. Для того шоб повернутися до  теми обговорення, скажіть, наприклад, так :"Схоже, ми відхилилися, давайте повернемося до поняття...;
5. Уважно слухайте учнів, слідкуйте за ходом обговорення, настроєм, не давайте відхилитися від теми.
6. Не дозволяйте обговоренню перетвритися в гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоції. Ставте конкретні запитання, щоб пробудити обговорення, й абстрактні - щоб остудити запал.
7. Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.
8. Щоб завершити обговорення, запитайте, наприклад :"Ніхто не хоче ще щось добавити на завершення?"
9. Виділіть досить часу для заключної частини і попросіть саміх учнів підвести підсумки за такою схемою :
- Які найбільш переконливі аргументи були в обох сторін? Назвіть їх.
- Якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?
Форми дискусії можуть бути різними :
1. Круглий стіл - обговорення дискусіного питання невеликою ( не більш 5 учнів) групою, члени якої обговорюють певне питання, спілкуючись один з одним, так і з іншими учнями класу, які складають аудиторію, де проходить "круглий стіл".
2. Засідання експертної групи (чи петельна дискусія) передбачає обмін думками в групі з 4-6 учнів із заздалегідь призначеним головою. Відбувається у два етапи : 1) обговорення обраної проблеми усіма учасниками групи; 2) виклад позиції групи у вигляді невеликих (1-2 хв) виступів представників кожної групи перед усім класом. Обговорення цієї позиції з класом не передбачається.
3. Форум - вид дискусії, подібний до засідань експертних груп, але на другому етапі відбувається обговорення позицій груп - обмін думками з аудиторією ( класом).
4. Симпозіум  виглядає як обговорення думок окремих груп у вигляді виступів із заздалегідь ( вдома) підготовленими повідомленнями щодо дискусійного питання, які відбивають їх точку зору, після чого промовці відповідають на запитання класу.
5. Концентричні круги на початковій фазі схожі на "круглий стіл", але спілкування членів малої групи з аудиторією здійснюється шляхом обміну позиціями : мала група стає аудиторією (вони слухають виступи), а аудиторія перетворюється  на групу тих, хто дискутують, висловлюються. Після цього члени малою групи оцінюють позиції учасників дискусії.
6. "6х6х6" - передбачають одночасне обговорення шітьма групами з шести учнів певної проблеми упродовж 6 хвилин. Потім вчитель створює шість нових груп так, щоб у кожній з них знаходився учень, який працював у попередному гурті.
4.5.   Займи позицію
Мета застосування
Цей метод є корисним на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однієї (правильної) відповіді.
Як організувати роботу

1. Запропонуйте учням дискусійне питання і попросіть їх визначити власну позицію щодо цього питання.

2. Розмістіть плакати у протилежних кінцях кімнати. На одному напишіть "згідний", на іншому - "не згідний". Або ви можете запропонувати три позиції : "за", "проти", "не знаю, немає конкретної позиції".

3. Вивісьте правила проведення вправи й обговоріть їх.

4. Попросіть учасників стати біля відповідного плакату, залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми, "проголосуйте ногами".

5. Виберіть декілька учасників і попросітть їх обгрунтувати свою позицію або запропонуйти усім, хто розподіляє одну і ту саму точку зору, обговорити її й виробити спільні аргументи на її захист.

6. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти  і обгрунтувати причини свого переходу.

7. Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.


4.6.   "Карткова дискусія"
Мета застосування
Метод є особливо корисним, коли вчитель може виділити на обговорення лише 10-12 хвилин. 
Як організувати роботу

Для проведення дискусії кожному учневі видається дві картки, нга одній з якиз написане слово "Так", на іншій - слово "Ні". Бажане розташування меблів у класі у цьому випадку - у формі "Коло". Учителеві необхідно сформулювати і записати для себе три твердження з теми уроку.
Далі учитель зачитує учням одне твердження і дає їх час (1-2 хвилини) для самостійного його осмислення. Після чого кожен з учасників дискусії обирає і показує картку, що означає згоду або незгду з почутим твердженням. Коли усі учні зробили свій вибір, педагог прпопонує двом учням з протилежними думками привести аргументи на захист своєї позиції. Потім їх висловлювання можуть доповнити інші учні.

4.7.   Метод ПРЕС (PRES? MППО)
Мета застосування :
Метод ПРЕС використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод учить учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусіного питання у виразній і стислій формі.
Як організувати роботу
1. Роздайте матеріали, в яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС :
- висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів ... я вважаю, що...);- наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому грунтуються докази ( починайте зі слів...тому, що...);
- наведіть приклади, додаткові доводи на підтримку вашої позиції, наведіть факти, які демонструють ваші докази (...наприклад...);

- узагальніть свою думку ( зробіть висновок, починаючи словами : Отже... таким чином ...).

2. Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів.

3. Запропонуйте бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь-якою проблеми на їхній вибір.

4. Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити декілька варіантів своїх думок або прикладів.

5. Коли формула буде зрозуміла всім, запропонуйте їм спробувати. Застосуйте метод ПРЕС на усіх уроках, де потрібна аргументація учнями своєї думки.


4.8.   Неперервна шкала думок (Континуум, Нескінчений ланцюжок)


Мета застосування
Неперервна шкала думок є однією з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та удосконалення вміння аргументувати свою думку. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, учні :
- знайомляться з альтернативними позиціями, поглядами;
- прогнозують, які наслідки буде мати та чи інша точка зору для окремих людей чи політичних рішень;
- учаться на практиці відстоювати свою позицію;
- учаться вислуховувати думки інших;
- отримують додаткові знання з теми, що вивчається.
Як організувати роботу


1. Вибирається дискусійна проблема, яка повинна передбачати наявність обгрунтованих, діаментрально протилежних точок зору.

2. Учитель характеризє полярні точки зору. Кожна розглядається досить детально, грунтовно.

3. У протилежних кінцях класу мають бути плакати з альтернативними думками.

4. Дайте учням час обдумати та аргументувати свою позицію.

5. Якщо місця в класі досить, запропонуйте учням оприлюднити свою точку зору і зайняти місце в ланцюгу залежно від своїх поглядів.

6. Попросіть учнів пояснити, чому вони зайняли саме це місце? Учні можуть пояснювати причину, але не аргументувати.

7. Оцінка протилежних точок зору.

8. Для того щоб переконатися, що учні уважно слухають один одного, слід попросити їх навести аргументи, які хоч і суперечать їх поглядам, але є деякою мірою обгрунтованими, примушують їх замислитися і, можливо, переоцінити свою позицію.

9. Обговорення наслідків різних точок зору.


4.9.   "Павутинка дискусії"



Мета застосування
Цей метод поєднує динаміку гарної дискусії з методами кооперативного навчання. Оскільки взаємодія під час даного виду діяльності відбувається в парах і в групах з чотирьох учнів, те цей метод можна застосувати у класах будь-якою кількістю учнів. Для учнів старших класів "Павутинка дискусії" може служити гарною підготовкою для написання аргументованого есе. "Павутинка дискусії" застосовується на уроці підчас фази консолідації - тієї частини уроку, коли учні міркують над тим, що вони вичили, і про ті висновки, які можна зробити на основі створеного ними змісту.

Як організувати роботу


Підготуйте бінарне питання. Бінарне питання - це таке питання, на яке можна дати дві відповіді. На нього можна відповісти або "так", або "ні", підкріпивши свою відповідь аргументами. Запросіть пари учнів підготувати таблицю "Павутинка дискусії". Цим парам учнів дається 4 або 5 хвилин, щоб продумати аргументацію й написати по три причини на підтримку обох сторін у дискусії. Вони записують ці аргументи до таблиці "Павутинка дискусії".

5. Методи рефлексії

   Рефлексія  є природним, невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці з розвитку критичного мислення. Вона дає вчителю і учням :

      - усвідомити, чому вони навчилися;  - пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли перший раз зіткнулися з тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає хм чітше планувати свою подальшу діяльність вже на рівні застосування технологій у своїй подальшій пізнавальній діяльності та у житті; - оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;  - порівняти своє сприяняття з думками, поглядами, почуттями інших й інколи скорегувати певні позиції; - як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії та прогнозувати подальші кроки;  - учителям - побачити реакцію учнів на навчання і вносити необхідні корективи.     Рефлексія здійснюється в різних формах : у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, в письмовій та усній формі.   Вона завжди містить декілька елементів : фіксація того, що відбулося, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток. Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після певного етапу навчання.

       Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до результатів навчання і можливість переконатися, що учні їх досягли.
             Стадії підсумкового етапу уроку :
    - установлення фактів ( що відбулося?);
    - аналіз причин ( чому це відбулося?);
    - планування дій ( що нам робити далі).

5.1. Есе

Мета застосування 

   Більшість вчених-психологів і педагогів зазначають, що найбільш важливою для розвитку особистості учня є письмова рефлексія.
  Есе-твір невеликого обсягу, що розкриває конкретну тему. Написання есе покликане привернути увагу учня до власних думок з певного питання, свого досвіду у всіх його суперечностях.
Як організувати роботу
Якщо учні ще не знайомі з пропонованим видом діяльності, вчитель може підготувати зразок оформлення есе на окремому аркуші, який надається кожному учневі. 
Зразок формату письмової роботи - есе  
            Ім'я, дата, тема
1. Проблема, яку учень має розв'язати.
2. Аргументи "за".
    Аргументи "проти".
3. Висловіть своє ставлення до проблеми у вигляді зрозумілого абзацу.
4. Продовжуйте писати есе (відповідь на питання) на решті місця на аркуші. Пишіть розбірливо, розділяйте текст на абзаци. Пам'ятайте, що ви не обмежені в обсязі простором цього аркуша, тому плануйте обсяг заздалегідь.
     Зазвичай есе  пишеться у класі після лбговорення проблеми і потребує від 5 до 15 хвилин навчального часу.

5.2. "Залиште за мною останнє слово"

Мета застосування 

 Метод надає стуктуру для обговорення у класі оповідального або описового тексту. Цей метод особливо корисний для того, щоб втягнутив обговорення більше сором'язливих і мовчазних учнів. Під час обговорень якоїсь теми у класі зазвичай "останнє слово" залишається за вчителем. Надаючи можливість сказати "останнє слово" під час обговорення теми учням, ми можемо мотивувати їх і показати, що приділяємо увагу їхнім ідеям. Метод "Залиште за мною останнє слово" вчить учнів самостійно виявляти у прочитаному тексті цікаві питання й приймати відповідальність за обговорення цього питання усім класом.
Як організувати роботу
Запропонувати учням ( до того, як вони почнуть читати текст), знайти в тексті такі уривки, які їх інтрингують, дивують, здаються цікавими, або приводять їх у лють.
Після цього або наступному уроці запросіть одного учня прочитати обраний ним уривок ( але не його коментар до нього). Після цього учень пропонує іншим учням прокоментувати цей уривок. Ви теж можете висловити свій коментар, але лише після того, як уже висловляться деякі учні, а після нього висловлять зауваження ще кілька учнів. 
Після того як клас мав можливість висловити свої коментарі, учень, який вибрав цей уривок, читає свій власний коментар. Це останнє слово. Після нього ні інші учні, ні навіть учень не повинні висловлювати більше ніяких коментарів з приводу даного уривка.

5.3. "Лінія цінностей"


Мета застосування
Метод є різновидом кооперативної діяльності, і рекомендується для того, щоб виявити думки учнів з таких проблемних питань, де можливі різні відповіді ( тобто можливі різні ступені згоди або незгоди з якоюсь заявою чи твердженням). Дуже корисно навчити учнів визнавати й поважати розходження думок. Корисно, щоб учні вчилися відстоювати свої переконання, навіть коли їхні друзі з ними не згодні. "Лінія цінностей" призначена для того, щоб привернути увагу учнів до якогось проблемного питання й допомогти їм вирішити, що вони думають з цього приводу ; усвідомити, що з одного і того самого питання можуть бути різні думки; а також зайняти позицію  з приводу питання й уміти сформулювати  свої аргументи на користь своєї думки.
Як організувати роботу


Поставте запитання усьому класу. Це повинно бути таке питання, яке допускає різні думки щодо відповіді - від упевненого "так" до впевненого "ні". Таким питанням може бути, наприклад:"Що більш важливо : збереження навколишнього середовища чи задоволення насущних сьогоднішніх потреб людей?"
Кожен учень самостійно обмірковує це питання й, можливо, записує свою відповідь.
      Станьте разом з одним з учнів у протилежних кінцях класу. Хай кожен з вас стверджує крайню позиція з цього проблемного питання : твердження мають діаметрально суперечити одне одному.
    Запропонуйте учням зайняти місце десь уздовж уявної лінії між цими двома крайніми позиціями, відповідно до того, з яким із цих крайніх полюсів вони більш згодні.
      Нагадайте учням, щоб вони обговорили з учнями, які стоять поруч, свої відповіді на дане питання - для того щоб переконатися, що вони стоять разом з тими, хто розділяють їхню точку зору. Якщо з'ясовується, що їхні точки зору відрізняються, то їм необхідно пересунутися в той чи інший бік.
      Учні можуть продовжити обговорювати свої відповіді з учнями, що стоять по обидві сторони від них.
     Запропонуйте, щоб один учень від кожної групи сформулював позиції цієї малої групи з даної проблеми. Після заяви кожної групи вчитель запрошує усіх бажаючих  змінити свою позицію, перейти на інше місце.

5.4. Листи самооцінювання

Мета застосування
Цей метод дозволяє швидко підвести підсумки уроку. Привчає до короткого викладення і пояснення власних оцінок.
Як організувати роботу

Наприкінці уроку можна запропонувати учням заповнити листи самооцінювання. Після цієї роботи вчитель може попросити кількох учнів прочитати свою оцінку та прокоментувати її, запитати, чого б учні хотіли навчитися на подальших уроках. Ці оцінки вчитель може врахувати при витавленні тематичного оцінювання тощо. 

                                  5.5. Метод "6 капелюхів"

Мета застосування
    Метод дозволяє "розкласти думки по поличках", відокремити логіку від емоцій, бажане від дійсного, фантазії від фактів. "Одягаючи" один з капелюхів, учень обирає собі певний тип мислення. Шість капелюхів дозволяють вміло диригувати цілим оркестром думок , управляти мисленням. А обдумавши та обговоривши з різних сторін проблему, вже не так складно її вирішити.
Як організувати роботу
    Колір кожногокапелюха пов'язаний з його призначенням.
 Білий капелюх. Білий колір неупереджений і об'єктивний. У беспристрасній манері викладено цифри, факти та об'єктивну інформацію. Вдягнувши білого капелюха, учень уподібнює себе до комп'ютера.
    Червоний капелюх. Червоний колір символізує гнів, лють, радість і взагалі почуття, емоції. Ось і учень у червоному капелюсі має висловити свої емоції щодо теми. Цей тип мислення відкриває перед людиною широкі простори для відвертого висловлювання своїх думок.
   Чорний капелюх. Чорний колір похмурий, недобрий. Чорний капелюх покриває собою усе погане - те, що тсрашиться людських очей. Той, хто вдягає чорного капелюха, зайнятий пошуками того, що в даному явищі є негативним, несправедливим, помилковим, може призвести до небажаних наслідків.
  Жовтий капелюх. Жовтий колір сонячний, життєстверджуючий. Жовтий капелюх сповнений оптимізму, під ним живе надія й позитивне мислення. Учень у жовтому капелюсі виносить позитивну оцінку явищам і подіям, що обговорюються. 
   Зелений капелюх. Зелений колір - це колір свіжого листя, достатку і родючості. Зелений капелюх символізує творчий початок і розквіт нових ідей. Учень, який його вдягає, спрямовує потік своїх думок на пошук альтернатив, нових рішень, можливого розвитку подій.
  Синій капелюх. Синій колір холодний, це - колір неба. Синій капелюх символізує контроль та організованість. Учень у цьому капелюсі підводить підсумки усього сказаного і визначає напрямок подальшого обговорення, якщо це потрібно.






5.6. "Незакінчене речення"

Мета застосування
    Ефективний прийом усної рефлексії. Може використовуватися як на етапі актуалізації, так і на підсумковому етапі уроку.
Як організувати роботу

    Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися по черзі або використовуючи уявний мікрофон, вчитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учениці та учні працюють з відкритим реченням, наприклад : "на сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було...", або "ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...", або "це рішення було прийнято тому, що...", або "сьогодні я навчився..., мені хотілося в майбутньому навчитися..." тощо.  














      







5.7."Одне слово"

Мета застосування
    Метод дозволяє швидко підвести підсумки уроку. Крім того, продовжується формування навички виділяти головне.
Як організувати роботу
        Наприкінці уроку вчитель просить учнів зазначити те, що найбільше сподобалося їм на уроці : зміст уроку, методи, атмосфера, власна діяльність, результати тощо. Обраний момент учні називати одним словом, яке змістовно розкривало би зроблений вибір. Вчитель фіксує це слово на папері і при необхідності просить учнів його прокоментувати. 

5.8. Сенквейн

Мета застосування
    Французи придумали вірш, який назвали "сенквейн" . Деякі кажуть, що у вільному перекладі це означає "п'ять натхнень", або "п'ять удач". Сенквейн - це незвичайний вірш, а вірш, написаний за певними правилами. Викоористовується на етапі рефлексії порції навчального матеріалу або підведення підсумків уроку.
Як організувати роботу 
    Запропонуйте  учням, підводячи підсумок уроку або після опрацювання тексту, написати сенквейн доосновного поняття уроку або тексту:
  1.  Перший рядок - поняття, якому присвячений вірш, зазвичай іменник.
  2.  Другий рядок - два прикметники, що визначають цей іменник і описують ваше уявлення про нього.
  3. Третій рядок - три дієслова, що показують, що "робить" поняття або що з ним відбувається.
 4. Четвертий рядок - фраза з чотирьох слів, що передає ваше ставлення до поняття ( може бути у формі запитання - звернення).
 5. П'ятий рядок - одне-два слова, через які людина висловлює свої почуття, асоціації, пов'язані з даним поняттям.
     Наприклад,
                                                         Канікули
Світлі, незабутні.
Відпочиваємо, розслабляємося, любимо.
Щасливий час, бажаний для усіх.
Щастя.

5.9.  Твір-п'ятихвилинка


Мета застосування
    Цей метод є коротким письмовим міркуванням (рефлексією) з теми. "Твори-п'ятихвилинки" - це неформальні твори, мета яких полягає в тому, щоб зібрати, відобразити думки учнів. У процесі бурхливого обговорення багато думок висловлюються поспіхом, і гарні ідеї  можуть бути загудлені., якщо їх не  записати. "Твори-п'ятихвилинки" повинні бути неформальними - ідея полягає в тому, щоб зафіксувати думки, стиль не має хвилювати учнів.

Як організувати роботу


   Учням слід сказати, що ви хочете, щоб вони дуже коротко написали про цю тему, що ви їм запропонували. Їхнє завдання - писати не зупиняючись протягом усього часу, що виділений на це завдання.
  Назвати тему. Звернути увагу на час, коли учні почнуть писати (може виявитися корисним дати їм додаткову хвилину). 
    Учні або залишають ці записи собі, або вчитель збирає їх, щоб оцінити свій урок.



3 коментарі:

Підписатися на: Дописи (Atom)